Eng

Василь Єрмилов

Лонгрід про життя і творчість українського художника-авангардиста, графіка, монументаліста та дизайнера.
Ми створили його до Дня Міста з бажанням розповісти більше про людину, яка за нетривалу, типову для радянського творця кар'єру змогла стати автором візуального образу цілої епохи.

Перед вами — шлях від яскравого пафосу революції до забуття на темному горищі історії.
«Батько українського авангарду», «Харківський Пікассо», «Піросмані формалізму»
Eng

Василь Єрмилов

Лонгрід про життя і творчість українського художника-авангардиста, графіка, монументаліста та дизайнера.
Ми створили його до Дня Міста з бажанням розповісти більше про людину, яка за нетривалу, типову для радянського творця кар'єру змогла стати автором візуального образу цілої епохи.

Перед вами — шлях від яскравого пафосу революції до забуття на темному горищі історії.
«Батько українського авангарду», «Харківський Пікассо», «Піросмані формалізму»
Син кравця починає навчання мистецтву доволі рано
У 11 років Єрмилов вступає в художньо-ремісничу майстерню Харківського товариства грамотності. Його наставником стає Ладіслав Тракал — піонер українського символізму, представник чесько-українського модерну.
Продовжує навчання вже у Харківській художній школі, до якої був прийнятий без іспитів. Також займається в студіях Едуарда Штейнберга й Олександра Грота, проявляє інтерес до фрескового живопису та мозаїки.
Переїжджає, вчиться в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, разом із Володимиром Маяковським і Давидом Бурлюком.
Працює в майстернях Іллі Машкова та Петра Кончаловського. Одночасно з цим бере уроки в офортного майстра Георгія Гамон-Гамана, а також відвідує кабінет гравюр Румянцевського музею.
Василь повертається до Харкова, знову відвідує студію Штейнберга. На життя заробляє здебільш альфрейними роботами (розписом стін та фасадів).
Отримує диплом майстра декоративного живопису в Харківській художній школі.
Сам Єрмилов вважав початком своєї творчості саме 1914 рік. Тоді він перебуває в Москві, де вперше бачить роботи Пабло Пікассо. Молодий художник був вражений кубістичними композиціями, зробив кілька копій та почерпнув багато натхнення для власного стилю.

Революцію 1917 року Василь прийняв усім серцем, повірив в прийдешні зміни та пов'язав свою творчість із ними. Новий світ вимагав утилітарних і яскравих рішень. Єрмилов був зайнятий оформленням вулиць рідного Харкова, працював над розписом агітпоїзда «Червона Україна». У агітплакатах для УкРОСТА, в оформленні книг і журналів він виробив власний «єрмиловський» шрифт, який незабаром увійшов у книги з графічного дизайну. Художник працював з будь-якими доступними фарбами та матеріалами, а також звертався до народної творчості, обираючи найпотужніші її мотиви та форми.
Повірив в прийдешні зміни та пов'язав свою творчість із ними
"Єрмилов побудував не місто-сад, але поїзд-сад, який мотався туди-сюди по всій країні" - Ігор Дяченко, історик мистецтва, колекціонер.
Ескіз розпису агітпоїзда «Червона Україна». 1921 рік. НХМУ, Київ
Агітпоїзд «Червона Україна». Вагони, розписані Василем Єрмиловим. 1921 рік. ЦДАМЛМУ, Київ
Агітпоїзд «Червона Україна». Вагони, розписані Василем Єрмиловим. 1921 рік. ЦДАМЛМУ, Київ
Естетика мінімалізму
1920-30-ті роки були дуже плідними: Єрмилов, занурившись у «мистецтво художнього конструювання речей», створює дизайнерські рішення для сірникових коробок і цигаркових пакувань, бере участь в міжнародних виставках. Саме з його ініціативи на базі Харківської художньої школи створюється Художньо-промисловий інститут, де сам Василь Дмитрович очолює майстерню графіки. Він багато експериментує з різними матеріалами — металом, фанерою, деревом, мотузками. Один французький мистецтвознавець якось назвав Єрмилова "найлаконічнішим конструктивістом у світі". Адже йому досить було двох ліній, щоб створити композицію.

Водночас Єрмилов знайомиться із Велимиром Хлєбниковим, з яким вони обидва, за словами художника, симпатизували поетесі Катерині Неймаєр. Для її збірок Василь вручну створював ілюстрації та колажі. Книжкова діяльність загалом була ще однією іпостассю Єрмилова. Всупереч її активності (при житті художник оформив близько 40 видань), багато робіт було втрачено, і цей напрямок його творчості згадують рідше за інші.
Ескіз розпису стіни в майстерні В. Єрмилова. 1921 рік. НХМУ, Київ.
Ескіз плаката "Згаслі паровози,стоячі фабрики чекають вугілля Донбасу". 1920-ті роки.
Папіроси «РРФСР - УСРР». Ескіз коробки для Табактресту України. 1920-ті роки. НХМУ, Київ
Папіроси «Ілліч». Ескіз коробки для Табактресту України. 1920-ті роки. НХМУ, Київ
Папіроси «Українка». Ескіз коробки. 1920-ті роки. НХМУ, Київ
Папіроси «Ленін». Ескіз коробки для Табактресту України. 1920-ті роки. НХМУ, Київ
Історичне горище
Майже все своє життя Єрмилов провів на горищі харківського будинку, звідки вперто не хотів переїжджати. Майже все тут було зроблено руками художника і саме тут колись красувався знаменитий напис «Вася», ескіз якого зберігається нині в Національному художньому музеї України.

На горищі бували в гостях різні особи міської «богеми» того часу. Саме це горище описує в автобіографічному творі «Молодий негідник» Едик Лимонов, згадуючи зворушливе чаювання, влаштоване художником. Зараз зовнішній вигляд майстерні можна відновити тільки за спогадами відвідувачів.
Спогади Дмитра Горбачова — мистецтвознавця, історика мистецтва.
"Він зустрів мене на своєму горищі. Щоб увійти, потрібно було злегка пригнутися. Все було зручно в його майстерні, тільки потрібно було стежити, щоб не вдаритися головою об балки. Всі тоді страждали від маленької житлоплощі, а у нього так взагалі — що там... Але абсолютно всі функції були реалізовані — і творчі, і життєві. Тому що усе було так сплановано — дуже навіть зручно."
Проект оформлення інтер'єрів Палацу піонерів і жовтенят у Харкові. 1934-1935.
Папір, наклеєний на картон, гуаш, графітний олівець.
На початку 1930-х Єрмилова запрошують працювати над масштабним проектом — оформленням першого в країні Палацу піонерів та жовтенят у Харкові. Необхідно було продумати дизайн інтер'єру для справжнього дитячого раю. Понад 150 лабораторій: фотолабораторія, лабораторія іграшки, залізничного транспорту, трамвайного тресту, а також — зимовий сад із пальмами, акваріумом та рибками. За своїми принципам усі ці приміщення були співзвучні майстерням Баухауса, з якими автор був без сумніву знайомий. Єрмилов не просто розробив дизайнерський проект всієї будівлі, але також узяв участь у створенні деяких об'єктів власноруч. Ця робота багато в чому була запорукою почуття впевненості в собі та задоволеності, які художник демонстрував в першій половині 1930-х років.

Під час Другої Світової війни будівля постраждала при бомбардуванні, на жаль, її було вирішено не реставрувати.
Харківський Баухаус в проекті Палацу Піонерів
Палац піонерів і жовтенят. Харків. Лабораторія трамвайного тресту. Архів Д. Горбачова, Київ
Палац піонерів і жовтенят. Харків. Лабораторія трамвайного тресту. Архів Д. Горбачова, Київ
Неприємності почалися за часів, коли разом з Валер'яном Поліщуком художник працював над виданням альманаху "Авангард". У хроніці "Анонімних Нотаток" з'явився текст про те, що конструктор Василь Єрмилов нібито "створює ліжко кохання — верстат для ідеального спарювання. В роботі порадами йому допомагає дружина". Подібний жарт виявився для свого часу непробачним, а публічне засудження незабаром спіткало кожного, хто був причетний до публікації. Хоча Поліщук взяв всю провину на себе, заявивши, що Єрмилов не має відношення до того, що трапилося, цькування уникнути не вдалося.

Коло спілкування художника звужувалось, репресивна машина пожирала долі різних діячів, з якими дружив і співпрацював Єрмилов — Хвильового, Хоткевича та інших. Звинувачення в формалізмі, який радянська влада вважала "мистецтвом марним і ворожим", змусили художника залишити викладання в інституті. У 1949-му році починається нова хвиля чистки, до звинувачень в сторону Василя додається космополітизм і його виключають зі Спілки художників.
Формалізм — мистецтво марне та вороже
"Художників, як я, у двадцятих роках було небагато. Я не маю сумнівів, що слава до мене прийде"
У 1961-1962 роки звинувачення проти Єрмилова були скасовані. Йому дозволили повернутися до Спілки художників. Просто "відновити" Василя не могли, адже будь-яке партійне рішення вважалося правильним. А отже, якщо когось було виключено раніше — весь шлях вступу потрібно було пройти знов.
У 1962 році відбулася персональна виставка Єрмилова, він продовжив викладання. Однак нового злету творця не сталося, а здоров'я та роки поступово брали своє.

Василь Єрмилов помер у 1968 році.
Пам'ять сьогодні
На фасадах ХДАДМ по сьогоднішній день збережені майоліки авторства Василя Єрмілова.
У 2014 випущений документальний фільм "Конструктор Василь Єрмилов", режисерка — Оксана Сигарева (Коклоньска), стрічка перемогла на молодіжному фестивалі екранного мистецтва і фотографії "Золотий Кадр".
У 2012 публікується книга "Василь Єрмилов очікує весну", авторка — Тетяна Павлова.
У 2012 році в Харкові відкрито перший міський Центр сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр".
Дякуємо за перегляд!

Цей лонгрід — некомерційний проект, створений невеликою командою авторів у вільний від метушні час:

Head of design / UX/UI: Ярослав Урбанович
UX/UI Designer: Анастасія Зеленська
Текстове наповнення, переклад: Вероніка Руднік

© 2021
Made on
Tilda